Законодавчі акти , які регулюють дане питання:

Конституція України;

Кодекс законів про працю України (далі- КЗпП)

Цивільний процесуальний кодекс України

Закон України «Про відпустки»

Закон України «Про судовий збір».

Право громадян України на працю, — тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, — включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою. Держава створює умови для ефективної зайнятості населення, сприяє працевлаштуванню, підготовці і підвищенню трудової кваліфікації, а при необхідності забезпечує перепідготовку осіб, вивільнюваних у результаті переходу на ринкову економіку.

Згідно зі ст. 26 КЗпП Україн, при укладенні трудового договору може бути обумовлене угодою сторін випробування з метою перевірки відповідності працівника роботі, яка йому доручається. Умова про випробування повинна бути застережена в наказі (розпорядженні) про прийняття на роботу.

В період випробування на працівників поширюється законодавство про працю.

Кому випробувальний термін не встановлюється?

Випробування не встановлюється при прийнятті на роботу:

*осіб, які не досягли вісімнадцяти років;

*молодих робітників після закінчення професійних навчально-виховних закладів;

*молодих спеціалістів після закінчення вищих навчальних закладів;

*осіб, звільнених у запас з військової чи альтернативної (невійськової) служби;

*осіб з інвалідністю, направлених на роботу відповідно до рекомендації медико-соціальної експертизи;

*осіб, обраних на посаду;

*переможців конкурсного відбору на заміщення вакантної посади;

*осіб, які пройшли стажування при прийнятті на роботу з відривом від основної роботи;

*вагітних жінок; одиноких матерів, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; осіб, з якими укладається строковий трудовий договір строком до 12 місяців;

*осіб на тимчасові та сезонні роботи;

*внутрішньо переміщених осіб.

*випробування не встановлюється також при прийнятті на роботу в іншу місцевість і при переведенні на роботу на інше підприємство, в установу, організацію, а також в інших випадках, якщо це передбачено законодавством.

Який випробувальний строк можна встановити робітникові?

Відповідно до ст. 27 КЗпП, строк випробування при прийнятті на роботу, якщо інше не встановлено законодавством України, не може перевищувати трьох місяців, а в окремих випадках, за погодженням з відповідним виборним органом первинної профспілкової організації, — шести місяців. Строк випробування при прийнятті на роботу робітників не може перевищувати одного місяця. До строку випробування не зараховуються дні, коли працівник фактично не працював, незалежно від причини.

Результат випробування

Коли строк випробування закінчився, а працівник продовжує працювати, то він вважається таким, що витримав випробування, і наступне розірвання трудового договору допускається лише на загальних підставах.

У разі встановлення власником або уповноваженим ним органом невідповідності працівника займаній посаді, на яку його прийнято, або виконуваній роботі він має право протягом строку випробування звільнити такого працівника, письмово попередивши його про це за три дні. Розірвання трудового договору з цих підстав може бути оскаржене працівником в порядку, встановленому для розгляду трудових спорів у питаннях звільнення.

При звільненні через незадовільні результати випробування слід посилатися на п. 11 ст. 40 КЗпП. Таке звільнення слід розглядати як розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (з ініціативи роботодавця), оскільки ця підстава вказана у ст. 40 КЗпП.

У разі виникнення спору щодо проходження чи непроходження строку випробування вирішуються як і будь-який інший трудовий спір. Згідно із ст. 221 КЗпП України, трудові спори розглядаються:

1) комісіями по трудових спорах;

2) районними, районними у місті, міськими чи міськрайонними судами.

Такий порядок розгляду трудових спорів, що виникають між працівником і власником або уповноваженим ним органом, застосовується незалежно від форми трудового договору.

 

головний спеціаліст відділу «Вугледарське  бюро правової допомоги» Маріупольського місцевого центру з надання БВПД. Контакти : 0 800 213 103, 066-86-89-894  м.Вугледар, вул.Трифонова , б.22 каб.№6.