В цей день Свята Церква згадує важливу подію – Тайну вечерю, під час якої Ісус Христос встановив Таїнство Святого Причастя (Євхаристії). Тайна вечеря не означає, що вона була якоюсь прихованою чи секретною. Її таємничість полягає в тому, що під час неї звершується для нас свята Таїна, стається незбагненне – хліб стає Тілом, а вино стає Кров’ю Христовою: «І коли вони їли, Ісус узяв хліб і, благословивши, переламав і, роздаючи ученикам, сказав: прийміть, споживайте, це є Тіло Моє. І, взявши чашу та воздавши хвалу, подав їм і сказав: пийте з неї всі, бо це є Кров Моя Нового Завіту, що за багатьох проливається на відпущення гріхів» (Мф. 26: 26 – 28).
Причастивши апостолів, Господь заповідав завжди звершувати це Таїнство. Таїнство Євхаристії звершується у нас і нині, і звершуватиметься до кінця віку.
Великий четвер – це спомин ще одної важливої події, коли Спаситель омив ноги Своїм учням, таким чином показавши нам приклад любові й смирення. Знявши з Себе верхній одяг, підперезавшись рушником, налив в умивальницю води і почав омивати ноги Своїм ученикам і обтирати рушником. Апостол Петро здивувався і відмовлявся спочатку, адже Спаситель робив те, що традиційно виконували раби, але Ісус Христос, пояснив: «Якщо не вмию тебе, не матимеш частини зі Мною… Отже, якщо Я, Господь і Учитель, умив вам ноги, то і ви повинні вмивати ноги один одному. Бо Я дав вам приклад, щоб і ви робили так само, як Я зробив вам. Істинно, істинно кажу вам: раб не більший за господаря свого, і посланець не більший за того, хто послав його. Якщо це знаєте, блаженні ви, коли виконуєте» (Ін. 13: 8, 14 – 17).
Таким чином, Господь, омивши ноги апостолам, показав нам, що, з одного боку, ми повинні дозволити Богу любити себе і прийняти Його любов, а з іншого – чинити так, як Він, з любові до інших. Окрім того, Він власним прикладом показав, що в Царстві Божому панує не земна слава чи звання, а любов і покірність. Тож з давніх часів в цей день було прийнято прибиратися у храмах на згадку про приготування у Сіонській горниці до Тайної вечері, приготування двома Його учениками пасхальної вечері та про спомин обмивання ніг апостолам.
Саме звідси походить народна традиція прибирати у домівках та випікати паски у Великий четвер, через що в народі його ще називають Чистим. Проте Чистий четвер стосується не стільки чистих вікон, дверей, підлоги… скільки очищення нашого серця, душі. Цей день спонукає нас зрозуміти готовність йти за Христом, любити ближніх, служити їм, бути смиренними. Тож твердження про те, що у Чистий четвер потрібно обов’язково вмитися до сходу сонця, щоби «змити з себе гріхи та неприємності» – ніщо інше, як звичайне марновірство. Умивання водою в будь-який час доби ніяким чином не призводить до духовного очищення і не «звільняє» від гріхів. До речі, так само, як і пірнання в ополонку на Водохреща… Жодного церковного припису для звершення такого дійства немає. Умивання – це важлива для особистої гігієни процедура, але її зовсім недостатньо, аби очистити душу. Лише Таїнство Покаяння, Сповідь і Святе Причастя дає нам таку можливість.
джерело https://www.facebook.com/Orthodox.in.Ukraine/