Портал Угледарской ОТГ
Новости, справки, расписания и информация Угледара и сел

«Безоплатна правова допомога» інформує: «Підстави для визнання заповіту недійсним»

6

Достатньо часто за правовою допомогою звертаються громадяни, які вважають, що їх права та законні інтереси були порушенні під час прийняття спадщини. Іноді це пов’язано з тим, що спадкоємці, які звертаються після смерті спадкодавця до нотаріальної контори з відповідною заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину отримують відмову у зв’язку із наявністю заповіту.

Законодавець визначив пріоритет спадкування за заповітом над спадкуванням за законом, зазначивши у ч. 2 ст. 1223 Цивільного кодексу України, що спадкування за законом має місце лише в разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також неохоплення заповітом всієї спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1233 Цивільного кодексу України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Закон встановлює лише декілька підстав для оскарження заповіту, а саме:

1) Складання заповіту особою, яка не мала на це права (нікчемний заповіт);

2) Складання заповіту з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення (нікчемний заповіт);

3) Під час складання заповіту волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі (недійсний заповіт).

Щодо першої підстави можна зазначити, що відповідно до ст. 1234 Цивільного кодексу України право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається.

Зі змісту цієї статті випливає, що немає права на укладання заповіту особа, яка зловживає спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами, або страждає на стійкий психічний розлад, в наслідок якого не здатна усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними та визнана судом недієздатною або обмежено дієздатною. Для встановлення такого психічного стану особи в момент складання нею заповіту необхідне призначення посмертної судово-психіатричної експертизи, при цьому відповідний висновок експерта є важливим доказом, проте не тягне за собою «автоматичного» визнання заповіту недійсним, оскільки таке рішення приймає суд, який враховує всі наявні докази в сукупності.

Щодо другої підстави слід можна зазначити, що згідно ст. 1247 Цивільного кодексу України заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу.

Під час укладання заповіту нотаріуси, як правило, додержуються всіх вимог щодо форми, змісту та посвідчення заповіту, однак, якщо заповіт укладається іншою посадовою чи службовою особою можуть відбуватися певні порушення через юридичну необізнаність останніх.

Так, наприклад, при посвідчені заповіту представником органу місцевого самоврядування в населеному пункті, де немає нотаріусу законом вимагається присутність не менш як двох свідків. При цьому свідками можуть бути лише особи з повною цивільною дієздатністю. Свідками не можуть бути: нотаріус або інша посадова, службова особа, яка посвідчує заповіт, спадкоємці за заповітом, члени сім’ї та близькі родичі спадкоємців за заповітом, особи, які не можуть прочитати або підписати заповіт. Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому. У текст заповіту заносяться відомості про особу свідків.

Підпунктами 1.8. та 1.11. Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за № 282/20595 від 22.02.2012 р. визначено, що якщо заповідач унаслідок фізичної вади, хвороби або з будь-яких інших причин не може власноручно підписати заповіт, за дорученням заповідача він може бути підписаний іншою фізичною особою. На бажання заповідача, а також у випадках, якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватись не менше ніж при двох свідках.

Отже, якщо при посвідчені такого заповіту свідки взагалі присутні не були, або свідками виступали спадкоємці за цим заповітом, члени сім’ї та близькі родичи спадкоємців за заповітом, особи, які не могли прочитати заповіт або якщо в такому заповіті відсутні підписи свідків або відомості про них, існують всі підстави для визнання такого заповіту недійсним.

Найскладнішою підставою визнання заповіту недійсним є визнання факту, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідала його волі.

При цьому, оскаржуючи заповіт на позивача покладається тягар доведення, що заповіт складено у момент, коли особа не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними або заповіт складено особою проти її справжньої волі внаслідок застосування до неї фізичного чи психічного тиску з боку іншої особи.

Таким чином, цивільне законодавство передбачає наявність підстав для оскарження заповіту, тому для визнання сумнівного заповіту недійсним спадкоємець, який мав би наслідувати майно померлого, має право звернутися до суду з відповідною позовною заявою та довести наявність підстав, передбачених в ст. 1257 Цивільного кодексу України.

Після задоволення судом такої заяви та після набрання рішенням суду законної сили заповіт вважатиметься недійсним. Рішення суду має бути направлене нотаріусу, і воно буде підставою для внесення відомостей про визнання заповіту недійсним до Спадкового реєстру для його скасування.

головний спеціаліст відділу
«Вугледарське  бюро правової допомоги»
Маріупольського місцевого центру з надання БВПД.
Контакти : 0 800 213 103, 066-86-89-894
м.Вугледар, вул.Трифонова , б.22 каб.№6.

Вам также могут понравиться